Отломи мне краюшку побольше, чтоб насытилась хлебом душа
И вина своего мне налей, ведь и сохнет, и жаждет она
И гвоздями пробитую руку Ты на душу мою положи
Ведь с Тобою и горе – не горе, не бывает с Тобою тоски.
Истомленному сердцу покой, истомленной душе утешенье
Ты даешь своей щедрой рукой и мятежному духу прощенье
И в молитве прошу я прощенья, Ты разбитое сердце прими
И прошу у Тебя утешенья, и прошу у Тебя я любви.
От Твоих упоительных слов, мой Господь, голова закружилась
И замерзшая насмерть душа, отогрелась и жить пробудилась
И она наконец обрела и любовь, и покой, и прощенье
Ты пришел, Ты простил, Ты омыл, дал свой мир и душе утешенье.
Но в вечерней тиши, сам собою, угольками закат догорал
Я домой возвращаюсь с дороги, иногда и себе сам не рад
И молю я Тебя о прощеньи, ведь испачкан я жизнью опять
Но идешь Ты опять на Голгофу, каждый раз за меня умирать
Отломи мне краюшку побольше, чтоб наполнилась светом душа...
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.
